Виступ агітбригади "Вітамінка" на конкурсі-огляді "Молодь обирає здоров'я"

#тижденьмови День другий. Літературна вікторина "Сторінками життя великого Кобзаря"

#тижденьмови День перший. Мовознавчий брейн-ринг

СОНЯШНИК 2019

У Новогалещинському ліцеї  прихильники захоплюючої гри «Соняшник» черговий раз зібралися для виконання цікавих і пізнавальних завдань. Учні з особливим інтересом традиційно працювали над ребусами, із захопленням розшифровували слова-анаграми. Позитивна атмосфера, що панувала, подарувала усім хороший настрій, адже ми – «члени соняшникової родини».

Школярі продемонстрували свої знання з української мови та літератури, історії України, знання звичаїв і традицій нашого народу. 82 учні 2-11 класів  стали учасниками ювілейної  гри у березні 2019 р. Чекаємо нових завдань у новому навчальному році.    «Соняшнику»! До зустрічі у 2020!

День рідної мови у школі

День рідної  мови в  Новогалещинському ліцеї відсвяткували проведенням мовного квесту.
Команди учнів  шостих та сьомих класів змагались у форматі інтелектуальної подорожі. Кожна правильна відповідь відкривала нову станцію, де учні отримували нове завдання. Морфологічні загадки, анаграми, прислів’я та приказки і багато іншого-все це складало маршрутний лист мовних туристів.
Серед учнів 7 класу перемогу здобула команда «Соняшники». Друге місце посіла команда «Маки». А от у 6 класі переможця визначити не вдалося: команди «Віночок» і «Соловейки» розділили перемогу між собою. Ця гра була спрямована на виховання почуття любові до рідної мови,   розуміння її краси та необхідності для нашого життя, сприяла формуванню національної свідомості школярів, виховувала патріотів рідної держави, любов до рідного краю, повагу до історичного минулого та сучасного, розвивала мовленнєво-комунікативні вміння і навички, а також розвивала почуття дружби та згуртованості, чесності, доброзичливості, сприяла розвитку творчих здібностей, кмітливості та винахідливості.

21 лютого-День рідної мови

Все в тобі з’єдналося, злилося —        

Як і поміститися в одній!                                                                                                                                             Шепіт зачарований колосся,                                                                                                                                        Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,                                                                                                                                              Що підносять правду в вишину,                                                                                                                         Вченому ти лагідно відкрила                                                                                                                          Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду,                                                                                                                                 Квітувать в поемах і віршах,                                                                                                                                           Бо в тобі — великого народу                                                                                                                                        Ніжна і замріяна душа.    

                                  Василь Симоненко

“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу”.

“У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються” (…)

“Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе”.

Слова росли із ґрунту, мов жито,Добірним зерном колосилась мова.Вона як хліб. Вона мені свята.І кров’ю предків тяжко пурпурова.

                                               Ліна Костенко

https://kolizhanka.com.ua/21-lyutogo-mizhnarodnyj-den-ridnoyi-movy-tsikavi-fakty/?fbclid=IwAR29V5CuNE5fBSuZRn6MWXIpX6eKxKlDg-EIHmH5hgkUewEXEa4XcHCiBz4

ПЕРЕХІД ПРИКМЕТНИКІВ З ОДНІЄЇ ГРУПИ В ІНШУ