Сьогодні знову плачуть небеса, 
Я йду неквапно під нічним дощем.
Блищить в очах непрохана сльоза,
І щось у грудях давить і пече.
Я йду додому, там мене чекають
Гаряча кава і обійми мами.
А там, на Сході, хлопців зустрічають
Безжальний холод і палючі «гради».
Кому й коли ці хлопці завинили?
За що так підло юність їх украли?
І у якої нам, скажіть, просити сили,
Щоб повернулись ті, хто янголами стали?
Судома пальці зводить від безсилля,
Від відчаю так хочеться кричати!
Як зупинить безглузде це насилля?
Життів нам скільки треба ще віддати?
Я відчуваю шкірою цей біль,
Від нього інколи я просто задихаюсь!
Біль сотень українських матерів,
Які нікого більше не чекають..
Ми щохвилини мусим пам’ятати,
Пишатись тими, хто навіки впав.
Щоб знала кожна вбита горем мати,
Що недаремно син життя віддав.
За всіх живих ми мусимо молитись,
Вони мудріші, й вони краще нас.
Не дай нам Бог сьогодні оступитись!
Не дай нам Бог їх зрадить в такий час!
А дощ шалено б’є мене в обличчя..
Назад у нас немає вороття.
Так страшно і безжально вітер свище.
Упала зірка.. Чи чиєсь життя?..

                                        Пархоменко О.В.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

12 жовтня на фасаді нашої школи відкрили меморіальну дошку на честь загиблого в АТО бійця Батиря Руслана. 
У церемонії відкриття взяли участь голова Козельщинської районної ради 
Марченко Ю.Б., голова Козельщинської районної державної адміністрації Перепилиця О.Ю., селищний голова Самсонова С.А., мати Батиря Руслана Приходько Наталія Миколаївна та брат Юрій, представники Козельщинського районного військового комісаріату. 
Учні школи розповіли про життєвий шлях Руслана. 
Народився 16 травня 1982 р. в селищі Нова Галещина . З 1988 по 1999 рік навчався у Новогалещинській середній школі. Закінчив Кременчуцьке професійно-технічне училище №24. Останнім часом працював охоронником у ТОВ «Ратник» на Кременчуцькому автомобільному заводі. Добрий, чуйний, скромний, товариський, завжди був готовий прийти на допомогу. 
У лютому 2015 року поповнив ряди Української армії.Доблесно і відважно ніс службу Руслан. Отримав звання молодшого сержанта. Сумна звістка облетіла наше селище 31 липня 2015 року: під час несення служби поблизу міста Авдіївка (Донецька область) загинув Руслан Іванович Батир . 
Школа пишається своїм випускником, своїм героєм! Адже він віддав своє життя за нас з вами, за мир в Україні! Він є прикладом патріотизму, мужності і відваги для наших учнів, для майбутніх поколінь! Вічна пам'ять про Руслана Батиря назавжди залишиться в наших серцях!

Зарплата і свобода вчителів. Що змінює закон "Про освіту"

Друга частина матеріалу "Українська правда" про те, як змінить українську школу новий #ЗаконПроОсвіту. Цього разу – про те, що зміниться для вчителів та керівників навчальних закладів. Почитати можна тут:

З Україною в серці. 20 найкращих цитат Ліни Костенко

БЛАГОДІЙНИЙ ЯРМАРОК У ШКОЛІ

Милосердя, доброта ще з давніх часів були притаманні нашому українському народу, нашій багатій землі. Цілком природним і закономірним вважалось допомогти знедоленому, поділитися шматком хліба, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за скривдженого. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу. Доброта і милосердя – два крила, на яких тримається людствоМи живемо у скрутні часи. Зараз у душах багатьох людей хаос. Знецінюються моральні та духовні цінності. Дехто втрачає людину у собі. Саме тому педагогічний колектив
школи прагне відродити у молодого покоління бажання жити за заповіддю: роби добро, допомагай ближньому. Тільки так ми виховаємо справжню людину з чистою душею і добрим серцем.
З цією метою 6 жовтня у школі відбувся благодійний ярмарок у підтримку онкохворих дітей, які проживають на території нашого району.
Акція в черговий раз довела, що байдужих душ менше, - всі учні 2-11
класів взяли активну участь у заході. Чого тільки не було на столах! На продаж було виставлено випічку різних видів: пиріжки, тістечка, печиво, (все виготовлене своїми руками або за допомогою батьків). Все було, як на справжньому ярмарку: скрізь лунав гамір, жарти, учні запрошували до свого столу, рекламували товар, у який було вкладено часточку душі. Усі учасники отримали неабияке задоволення. А найприємніше те,
що захід став місією доброчинності. Було зібрано понад 5 тисяч гривень.
Дуже приємно, що на свято завітали гості із селищної ради, з машинобудівного заводу і батьки дітей.Крім можливості поласувати смаколиками, всі гості могли насолоджуватися яскравими номерами
художньої самодіяльності. А ще для всіх охочих працювали ігрова та фото- зони, а також проводились різноманітні конкурси та провелась лотерея.
Звісно, ми розуміємо, що зібрана сьогодні сума - лише невеличка часточка того, що можна було б зробити для цих дітей, але сподіваємося, що наша допомога не буде марною і стане поштовхом для інших небайдужих людей.