Обласний конкурс "Авторська збірка поезій школяра"

 

Війна,на жаль, продовжується.Але наші діти на своєму фронті доводять свою любов і підтримку нашим ЗСУ.Наші перемоги -це вдячність вам.Все буде Україна !!!!

Усе про конкурсний бал 2023

 

https://osvitoria.media/opinions/vse-pro-konkursnyj-bal-2023-poyasnyuyemo-pro-koefitsiyenty-na-prykladah/

Тестові бали з’являться на моніторах учасників Національного мультипредметного тесту, щойно ті завершать роботи. А що далі? Як ці цифри перевести у конкурсні бали? Що таке коефіцієнти та як розрахувати свої шанси на вступ? "Освіторія" пояснює все про коефіцієнти та конкурсні бали простими словами та на прикладах.

Мотиваційний лист без помилок: структура, приклади, лайфхаки

 https://osvitoria.media/opinions/motyvatsijnyj-lyst-bez-pomylok-struktura-pryklady-lajfhaky/

Під час вступу 2023 мотиваційний лист знову потрібен. І підготувати його варто не в останню мить, а заздалегідь. Як написати мотиваційний лист без помилок? Чого категорично не можна робити? А на чому, навпаки, слід наголошувати? У статті — поради та приклади мотиваційних листів з вебінару викладачки платформи iLearn Анастасії Бречко.

33 цікавих факти про Василя Стуса від "НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА"

 

https://nus.org.ua/articles/buty-radyanskym-gromadyanynom-tse-znachyt-buty-rabom-ya-zh-do-takoyi-roli-ne-nadayusya-33-tsikavyh-fakty-pro-vasylya-stusa/

⭐️Зірки книжкових полиць 2022📚

 

Цей рік був складний для всіх нас, і для видавців та читачів зокрема. Але незважаючи ні на що ми продовжували читати та купувати книжки. Ми знову і знову розгортали книжку, щоб дізнатись щось нове, щоб опанувати нові навички, щоб зануритись між сторінок і хоча б 20 хвилин відволіктись. До вашої уваги найпопулярніші книги 2022 за версією Книгарні “Є”.

Шукай бестселери тут bit.ly/3Gl4htu

Безкоштовна доставка діє:

- на відділення Укрпошти на замовлення від 349 грн;

- до поштоматів Нової пошти на замовлення від 500 грн.

Трохи про С. Бандеру

 

114 РОКІВ СТЕПАНУ БАНДЕРІ

Helene Salaschnyk

А ви знали, що Степан Бандера…

Знав шість мов.

Із дитинства багато читав. Його рідна сестра Володимира згадувала, що улюбленими письменниками Степана були Іван Франко, Тарас Шевченко та Леся Українка.

Ще в гімназії прочитав працю Миколи Міхновського «Самостійна Україна».

Напам’ять цитував Святе Письмо і «Слово о полку Ігоревім».

Вигадав навіть розвагу: змагання з цитування уривків з літературних творів, народних пісень.

Мав акторський талант. Грав у виставах. Під час гімназійних літніх канікул 1925-го організував у рідному Старому Угринові аматорську театральну виставу.

Мав добрий слух, співав у хорі. Любив патріотичні та релігійні пісні, знав сотні коломийок, колядував. На Різдво 1937-го в’язні польської тюрми під проводом Бандери співали Службу Божу на чотири голоси.

Був волонтером.

Грав на барабані, фортепіано, гітарі й мандоліні.

Попри невисокий зріст, 159 сантиметрів, дуже добре грав у баскетбол.

Міг однією рукою тричі підтягнутись на турніку.

Бігав і посідав високі місця на змаганнях зі стрибків у висоту.

Катався на лижах.

Загартовувався. Взимку вибігав на вулицю тільки в шортах і купався в снігу.

Ще в гімназії склав пластову вмілість «Плавання». Для цього потрібно було вміти плавати в одязі та роздягатись у воді, володіти принаймні чотирма стилями, зокрема кролем і брасом, стрибати й пірнати, плисти без допомоги рук, рятувати потопельників.

Багато працював для розвитку громади рідного села.

Організував театрально-співочий гурток, кооператив, відділення руханково-пожежного товариства «Луг». Через це був змушений на рік відкласти вступ до університету.

Коли восени 1932-го родина Бандери переїхала в село Воля Задеревацька, студент Степан за одну ніч облаштував там читальню. Поляки дерева не давали, то Степан уночі з братом Василем потай від влади на плечах наносили дров й звели читальню.

Був майстром на всі руки. Міг і страву приготувати, і авто чи патефон зремонтувати.

У «Пласті» навчився оправляти книжки, записники, течки, образки різної величини: в полотно, картон із полотняними краями й кутиками, в шкіру та шкірзамінник.

Знався на техніці. Був вправним водієм. Англійські оунівці подарували Бандері автомобіль – синій Opel' Kapitan, реєстраційний номер PKW АВ 63-3821.

Захоплювався хімією.

Мав фотоапарат, сам проявляв плівку і друкував знімки. Власну фотолабораторію облаштував в центральному офісі Закордонних Частин ОУН в Мюнхені на Цеппелін-штрасе, 67.

Любив природу й мандри.

Дуже добре знався на грибах.

Перше псевдо Степана Бандери в «Пласті» - «Ґанді», на честь Магатми Ґанді, лідера борців за незалежність Індії.

За матеріалами «Локальної історії»

На фото - портрет Бандери з тіл русні, про яке пишуть сьогодні русняві пабліки

ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ.. Про діда Мороза.

 Про діда Мороза. Вибачайте. Мушу написати про різницю.

Читала в обговореннях, що багатьом людям незрозуміло, що поганого в “доброму новорічному персонажеві”? Ще й подарунки дітками приносить.

Я берусь написати свої пояснення.

Давайте уявимо, що ми зараз в 30-ті роки минулого століття в срср. Родина наша була трохи більш заможною ніж інші, працювали від рання до смеркання, і надбали молотарку, млин та пасіку.

Все це забрали у колгосп.

Дядина протестували – забрали і дядину.

Хліба не було. Прабабця носила сережки у Вінницю, здала у державний Торгсін і купила хліба. По дорозі додому стали ночувати в якоїсь жінки, та хотіла нагодувати гостей, і дістала баняка з рештками людського тіла.(Я не можу цю частину описувати, скільки не намагалась, але це було з моїми родичами).

Церкву розвалили.

Священика викликали у Вінницю, він попрощався і пішов. Більше його ніхто не бачив.

Коли розкуркулювали ваших сусідів – хотіли забрати кожушок дівочий. Донька-підлітка натягла його і втекла з хати. Догнали, забрали кожушка. Дівчинка захворіла і померла.

Коли ви вступили у колгосп, дітям дозволили ходити до школи. Там давали чай і шматочок хліба. А іншим дітям – не дозволили. Щодня на цвинтар везли 10-12 людей. З вашого невеликого села, не село навіть, хутір.

А потім у школі сказали – дітки, радянська влада і товариш Сталін дарує вам ялинку новорічну. І прийшов дід Мороз…

Ви не хотіли, щоб діти йшли до тієї ялинки, і не хотіли того діда. Але вибору не було, в школі про діда Мороза розказували всім.

А про голод і вбитих родичів – тільки ви розказували, і дуже тихо, аби не доніс хтось…

Це було жахливо і несправедливо. Радянська влада забрала у вас родичів, свободу, майно, громаду і сусідів, а потім – “подарувала дітям діда Мороза”.

Діти ваші підросли. Їхні діти пішли до школи. В хатах з’явився телевізор. Діти слухали вчителів, дивились кіно про піонерів і “машу і вітю”, танцювали з дідом Морозом, вбирали ялинку і вірили, що так було завжди. Своїм дітям вони переповідали історію про “традиції нашої родини”, от “колись моя мама перебралась в діда Мороза і принесла мені подарунок”.Так традиція дійшла до внуків і правнуків. Ті вже не знали ні про голод, ні про колгоспи, а знали, що “завжди був дід Мороз”.

Наголошую: вони не знали. Але я знаю. І ви знаєте, звідки з’явився казковий персонаж. Підтримуючи “добру казку” про діда Мороза ви підтримує катів свого народу, тих, хто грабував, вбивав, знищував культурні пам’ятки і народні традиції.

Наші діди і бабусі не могли нам розказати всієї правди, але ми зараз можемо і мусимо розказати правду нашим дітям.

Наші діди і бабусі не могли відмовитись від нав’язаної “дідморозівської казки”, але ми можемо це зробити.

Подумайте про дівчинку в кожушку, за якою біжать комсомольці. Щоб зняти кожушок, і залишити її на морозі.

Подумайте, що через кілька років ці комсомольці влаштують ялинку і прийдуть в костюмі діда Мороза до дітей, які вижили. До дітей, які були на похороні дівчинки, знають про голод і примусовий колгосп.

Що відчуватимуть ці діти?

Чи їхніх страждань недостатньо, щоб відмовитись від “дєдушкі Мороза” і не тягти цю “традицію” в наступні покоління?

@Оксана Яцюк, громадський діяч.