"СОБОР ДУШІ"

Собор душі… Коли я вперше почула цей вислів, то навіть не знала, кому він належить. Собор — це християнський храм, куди приходять люди, щоб очистити свою душу. Це добро, краса, сама чистота й духовність. Духовні цінності не можна вимірювати їжею чи речами, адже нашим душам потрібні любов, доброта, милосердя, тобто все, що робить людину кращою, піднімає над мізерним і буденним у вищі сфери духу. «Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!..» —ці слова Олеся Гончара назавжди викарбувались у моєму серці. Це Ви, Олесю Терентійовичу, змусили мене задуматися над вічними проблемами. Якби у школі викладалася духовність, Ви б могли стати найкращим серед її викладачів. Ви спонукаєте думати, а це так важливо у сучасному жорстокому світі. Кожного разу, коли я проходжу поруч із Козельщинським монастирем, я ніби чую тихий голос Гончара. Ви — гордість нашого Козельщинського краю. Ви —душа, совість, серце. Як же важливо зараз, щоб люди почули Ваші слова, почули серцем! Адже скільки навколо тих, для яких уже не залишилось нічого святого. Тих, у кого вже не залишилось «соборів душ», у них взагалі і душ не зосталось – вони вмерли.Чи, може, вони сплять? Люди! Почуйте Гончара!!! Бережіть собори своїх душ!! Якщо ми всі прислухаємося до цих слів, то мине загроза духовної пустоти, загроза бездуховності. Це допоможе кожному прийти до божественного в собі. До прекрасного. До безсмертного. Я вірю, що собори людських душ зруйнувати не можливо. Вони живі! Настане час, коли соборні дзвони задзвенять над Україною. Увесь світ побачить: ми зберегли собори своїх душ!

                                                  Кириленко Ольга, учениця 9 класу